Голову Громадської організації «Козацький набат» Центр освіти дорослих м. Нікополя», директорку Комунального закладу «Нікопольська міська школа мистецтв» Ольгу Пастушок у Нікополі давно знають як людину, котра зробила та продовжує щодня робити багато добрих справ. Пані Ольга змогла навіть у реаліях нашого воєнного часу, у складних умовах щоденних обстрілів Нікопольщини організувати діяльність своїх однодумниць та однодумців таким чином, що вони роблять вагомий внесок у нашу загальну справу наближення Перемоги, займаючись волонтерською діяльністю, дбаючи про поранених та воїнів, які захищають Україну на фронті. Також під керівництвом Ольги Пастушок в Нікополі сьогодні втілюються корисні для суспільства проєкти, спрямовані на підтримку психологічного здоров’я дітей і дорослих, розбудову гідного майбутнього України.
– Для мене війна та волонтерська діяльність розпочалися у 2014 році, – розповідає Ольга Пастушок. – Тоді пішов воювати брат. Невдовзі стали до лав захисників України ще два двоюрідні брати. У родині дуже сильна братерська дружба. Тож у нас з найрідніших Україну боронили зі зброєю у руках вже троє. Звичайно, ми допомагали усім, чим тільки могли. У 2015 році наші хлопці захищали Донецький аеропорт, рашисти застосували проти них отруйні речовини. У результаті 40 наших українських воїнів потрапили до лікарні Мечнікова у місті Дніпрі. Треба було перевдягнути тих хлопців. Увесь колектив Нікопольського педучилища, де я тоді працювала, усі мої колеги дуже допомогли. Ми тоді і одежею хлопців у лікарні забезпечили, і борщем регулярно годували, бо вони не все могли їсти після отруєння. Потім стали допомагати й іншим пораненим… Так і допомагаємо вже десять років… І за цей час я на власному досвіді зрозуміла: щоб подолати ворога, обов’язково треба об’єднуватися з однодумцями.
На час повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Ольга Пастушок працювала директоркою Нікопольської міської школи мистецтв. О п’ятій годині ранку зателефонувала колега та сказала, що розпочалася війна. Пані Ольга прийняла рішення зібрати колектив закладу. «Я подивилась в очі колег та колежанок і зрозуміла, що як керівник повинна їх втримати психологічно, інакше я колектив втрачу», – ділиться спогадами Ольга Пастушок.
Вірогідно, тут спрацювало те, що вона до всього ще й є кандидаткою педагогічних наук, вміє тримати емоції під контролем та має сильний характер. Далися також взнаки накопичений волонтерський та життєвий досвід, а найголовніше, мабуть, – прагнення допомогти рідній країні та українцям у ці складні часи.
І тоді, під час тих зборів, колектив школи мистецтв знайшов для себе гідний вихід. Майже усі (за винятком кількох жінок, що мали малих дітей) залишились у Нікополі та зорієнтувалися на діяльність, що буде допомагати наближати Перемогу.
Колектив школи мистецтв – це в основному жінки, що все життя займалися тим, що вчили дітей музиці, малюванню, історії мистецтв тощо. На момент початку війни Нікопольська школа мистецтв виграла грант на оновлення музичних інструментів. Ось-ось повинні були надійти кошти… 24 лютого 2022 року всі перекази грантових коштів призупинилися. КЗ «Нікопольська міська школа мистецтв» офіційно звернувся до грантодавців з проханням дозволити на заплановані кошти придбати швейне обладнання, щоб шити речі, необхідні українським воїнам. І грантодавці пішли назустріч.
Поки питання щодо нових швейних машинок вирішувалося, нікопольські мисткині позносили до школи ті швейні машинки, що знайшли – ще бабусині чи мамині. Правду кажучи, і працювати на них майже не вміли. Грати на музичних інструментах вміли, а строчити на машинці – ні. Жодна не сказала: «Я не буду! Я не зможу!». І всі швидко навчилися! Бо прагнули цього!
Спочатку допомагали знов-таки пораненим – шили для них труси, футболки на ліпучках (щоб можна було зручно одягати – знімати). Тканину приносили з дому – у кого що було. Виконували замовлення зі шпиталів, лікарень, що розташовані у Дніпропетровській області. Шили й для територіальної оборони.
До діла підійшли серйозно – вивчали, як треба робити правильно за технологією та згідно зі стандартами, шукали та вдосконалювали викройки… Залучили фахівця зі швейної справи.
Коли отримали нові швейні машинки, стали робити ще краще та якісніше. Обсяги зросли на порядок. Якщо спочатку тканину приносили з дому, потім брали ще й у знайомих, згодом – купували на метри, то зараз вже мова йде про десятки кілограмів. Залучили до волонтерської діяльності також дорослих колишніх випускників школи мистецтв, які мають власні авто та закуповують тканину на оптових ринках Одеси.
За ці два роки використали тисячі метрів тканини. Окрім зручної одежі для поранених нікопольчанки шили і шиють спеціальні ортопедичні подушечки, що підкладаються під протез, щоб не натирав кінцівку, інші речі, які замовляють шпиталі та польові медчастини. Для воїнів на передовій виготовляли польові сумки, аптечки, розвантажувальні жилети, балаклави, плащі, кепки для військових (у тому числі і за стандартами НАТО!).
Наші воїни дуже просять передавати їм українські прапори, які вивішують у себе на позиціях, а ще – встановлюють у деокупованих населених пунктах. Тож нікопольські волонтерки шиють і прапори, за що їм захисники України щиро дякують.
Ольга Пастушок розповідає, що бомбосховища були у школі мистецтв підготовлені ще до 24 лютого 2022 року. У першу ніч після повномасштабного вторгнення у цих бомбосховищах ночували близько 800 дорослих та дітей. Тривалий час кожної ночі багато людей приходили у сховища (тоді обстріли були здебільшого у нічний час), і сьогодні теж приходять.
Але люди не просто приходять, щоб сховатися. Практично кожен та кожна за можливості прагнуть бути корисними у волонтерській діяльності, долучаються до справи. Хтось плете шкарпетки чи спеціальні рукавички для військових, хтось – виготовляє окопні свічки.
Навіть діти, що ночували чи перебували вдень у сховищах, теж допомагають – роблять те, що їм по силах, наприклад, розпускають вовняні речі, ріжуть тканину для «кікімор» тощо.
– Включення у волонтерський процес, як довів наш досвід, є корисним і для самої людини – і дорослої, і дитини. Якщо від щирого серця робити щось власними руками для загальної доброї справи – це вже арттерапія, яка позитивно впливає й на саму людину, – переконана Ольга Пастушок.
Один з проєктів, які реалізовують сьогодні школа мистецтв та ГО «Козацький набат», називається «Війна очима дітей». Діти малюють те приємне, світле, що пам’ятають – місця у Нікополі, де жили, відпочивали. А фотохудожник потім робить знімок з того місця, яке намалювали діти. Планується, що згодом буде випущена двома мовами (українською та англійською) брошура, у якій ті дитячі малюнки та воєнні знімки стоятимуть поряд. Книга буде розповсюджена по всій Україні, не виключено, що і за кордоном.
– У наших дітей рашисти намагаються вкрасти дитинство, – говорить Ольга Пастушок. – Але ми з колективом школи мистецтв робимо усе, щоб підтримати дітей психологічно та виховати їх гідними громадянами України.
Сьогодні у Нікополі, під обстрілами та атаками дронів, школа мистецтв та ГО «Козацький набат» Центр освіти дорослих м. Нікополя» втілюють у життя багато мистецьких та патріотичних проєктів для дітей та дорослих. Коротко згадаю лише про деякі з них (хоча кожен вартий окремої статті!). Серед проєктів: «Збереження та вивчення нематеріальної спадщини – Нікопольського орнаменту і підполив’яного розпису»; «Діти і війна» (психологічна та інша допомога дітям, що зазнали впливу жахіть війни); «Музика змін»; «Освіта для дорослих» (проведення занять за кількома напрямками, у тому числі курси мов, бізнес-інкубатор, понад 100 різних програм для дорослих)…
– У серпні 2023 року під час відвідування шпиталів побачили, що є проблеми, які ми в силах допомогти розв’язати. Тоді нами й було розроблено програму для ветеранів, ветеранок, членів їхніх родин. Проєкт реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та DVV International Ukraine у партнерстві із ГО «Козацький набат» Центр освіти дорослих м. Нікополь» та з Нікопольською міськрадою, – розповідає Ольга Пастушок. – Люди, що сьогодні зі зброєю у руках захищають Україну та звільняють рідну землю від загарбників, потребують чи потребуватимуть у майбутньому різнобічної допомоги, щоб адаптуватися у мирному житті, соціумі. Їм можуть бути потрібні нові професійні навички, психологічна підтримка. У Нікополі створений хаб «Зі своїм до свого». Там можна отримати безкоштовні правові, бізнесові, психологічні консультації фахівців. Також передбачене навчання на курсах масажу, крою і шиття, створення меблів, фотошопу, друку на предметах побуту, перукарства тощо. Програма навчальних курсів за проєктом може змінюватися відповідно до потреб ветеранок та ветеранів. Є багато курсів психологічного напрямку.
Важливо, що усі курси ГО «Козацький набат» Центр освіти дорослих м. Нікополь» безкоштовні та спрямовані на допомогу й підтримку українців та українок під час війни та у післявоєнний час.
●●●
Об’єднавши зусилля заради Перемоги, всі ми мріємо про мирне щасливе майбутнє для України. І най ці мрії будуть плідними та вже сьогодні реалізовуються в наших кращих проєктах, праці, волонтерстві, гідному вихованні та освіті дітей. Діяльність ГО «Козацький набат» Центр освіти дорослих м. Нікополя», КЗ «Нікопольська міська школа мистецтв» на чолі з Ольгою Пастушок – це один з прикладів втілення мистецтва бути корисними для оточуючих людей та України.
Разом переможемо!
●●●
Матеріал створено в межах проєкту Національної спілки журналістів України «Ми з України!».
Інна ШВИДКА
P.S. Ті, хто хоче долучитися до діяльності ГО «Козацький набат» Центр освіти дорослих м. Нікополя», можуть отримати більше інформації за телефоном 0971791199 (Пастушок Ольга Іванівна) чи на сторінці у Фейсбуці https://www.facebook.com/osvitadorosluhnikopol
