Сьогодні, 12 липня 2025 року, виповнилося три роки, як місто Нікополь перебуває під щоденними обстрілами та атаками дронів. Журналіст Віктор Артеменко, посилаючись на Нікопольського міського голову Олександра Саюка, навів статистику втрат у місті за цей час:
– Загинуло – 87 мирних мешканців.
– Поранено – 662 людини. З них 309 були госпіталізовані, а 353 отримали амбулаторну допомогу.
– Понівечено понад 590 багатоквартирних будинків.
Пошкоджено або зруйновано понад 5 900 приватних будинків.
– Побито 68 об’єктів промисловості.
– Понівечено 303 закладів торгівлі, 30 – охорони здоров’я, 70 – освіти, 23 – культури, інших закладів і об’єктів – 542.
– Транспортні засоби – понівечено 1 152, повністю знищено – 41.
●●●
Але, незважаючи на всі ці втрати та випробування, Нікополь живе, працює, лікує дорослих та малих пацієнтів, народжує, ростить та навчає дітей, загоює рани, дбає про благоустрій та красу території, втілює різноманітні проєкти, здобуває перемоги у спорті, у мистецьких заходах тощо.
Можна без перебільшення сказати, що за ці три роки у нікопольців, що увесь цей час живуть у місті, загартувався, виплавився свій, особливий характер. Коли я бачу у соцмережах публікації на кшталт «Мій бідний рідний Нікополь! Рятуйте, хто може!», то знаю, що, скоріш за все, це пише людина, яка виїхала з Нікополя і перебуває десь далеко. Кажу це без осуду, але з наявного досвіду.
Бо нікопольці вже давно не істерять, а реагують на виклики, спираючись на розум, здоровий глузд та реальні дії, які допоможуть подбати про безпеку.
Треба віддати належне місцевій владі Нікополя. Міський голова Олександр Саюк зміг організувати роботу комунальних служб таким чином, що у місті сьогодні красиво, чисто – так, як не було навіть до війни. А найголовніше – руйнування будівель, аварії на водопровідних та електромережах, наслідки обстрілів та атак усуваються максимально швидко. Місто загоює рани. І продовжує жити.
Пройде час. Україна переможе. Настане мир. Але оцей наш, виплавлений під час війни, нікопольський сталевий характер залишиться, увійде в історію.
Я в цьому впевнена.
Інна ШВИДКА
