Компанія «Автострада», котра будує магістральний водогін на півдні країни, повідомила про запуск в роботу гілки Запоріжжя – Томаківка – Марганець.
Про це повідомила пресслужба компанії у Фейсбуці: «Autostrada запустила в роботу магістральний водогін «Запоріжжя-Томаківка-Марганець».
Вода вже подається із Запоріжжя на насосно-фільтрувальну станцію у Марганець (перша гілка), де вона очищується та розходиться до споживачів – у Марганецьку, Мирівську, Широківську, Томаківську громаду…
Сучасна система водогону повністю автоматизована та інформатизована, наразі вже повністю працює від джерела постійного електропостачання. Створено централізований операторський пункт керування усім водогоном – на елементній базі сучасного обладнання автоматизації та систем передачі даних. Це дозволяє мінімізувати залучення оперативного персоналу та підвищити надійність та ефективність роботи водогону.
Магістральний водогін Autostrada побудувала з нуля за 7 місяців – від проєктування до реалізації. Це рекордно короткий термін. Тільки розробка проєктів такого рівня займає до півтора року. У нас цього часу не було, враховуючи гуманітарну катастрофу, в якій опинився регіон через підрив Каховської ГЕС.
Одночасно тривало проєктування, отримання технічних умов, погоджень та дозволів і власне будівництво – проектувальники, геодезисти, будівельники працювали злагоджено та паралельно – безпосередньо на об’єкті, в режимі 24/7!
Це були надскладні задачі, але їх вдалося успішно вирішити!
Протяжність мережі – 77,9 км. Проєктна потужність водогону – 150 000 м3 води за добу. Важливо було забезпечити забір води саме з Дніпра – найбільшої української річки, яка має постійний приток живої води. Так як через постійні ворожі обстріли доступ до русла Дніпра обмежений в багатьох районах, забір води вирішено було робити із Запоріжжя – великого промислового міста зі складним рельєфом. Проєктувальники проводили траси фактично за картами, адже зйомка забрала би багато часу. І лише після того, як траса була прокладена, уточнювали все це геодезією. Щоб влаштувати труби там, де це неможливо відкритим способом, – під автомобільними дорогами, залізницею та річкою, – здійснювали проколи методом горизонтального буріння – бурова установка пробурює свердловину, в яку затягують футляр у вигляді сталевої труби, після цього у цей футляр протягується склопластикова труба.
На об’єкті споруджено:
– 6 водопровідних насосних станцій. Кожну насосну станцію обладнано чотирма потужними насосними агрегатами (від 315 кВт до 800 кВт). Об’єм води, який можуть перекачувати насоси – до 3300 кубічних метрів за годину,
– 46 камер «Вантуз» (для стравлювання повітря в мережі),
– 47 камер «Випуск» (для зливу води із системи),
– 16 камер перемикання (для перемикання потоку води в системі між нитками трубопроводу),
– 3 камери лічильника,
– 1 розподільча камера (для розподілення потоку води між мережами).
Для забезпечення електропостачання ВНС водогону споруджено загально 26-кілометрова основна та резервна лінії електропостачання мереж 6кВ та 35кВ, відповідно облаштовано на кожній ВНС трансформаторні підстанції напругою 6/0,4 кВ та 35/0,4 кВт.
Для забезпечення безперебійної подачі напруги, в якості альтернативного (резервного) джерела живлення, на кожній підстанції встановлено по 2 дизель-генератори потужністю до 1 МВт.
При будівництві водогону було використано склопластикові труби, виготовлені із армованого скловолокном поліефіру. Такі труби витримують тиск до 26 атмосфер, вони легкі та довговічні – більш стійкі до високих температур та хімічних реагентів.
Щоб убезпечити водогін від обстрілів, практично всю систему магістральних трубопроводів та насосних станцій сховано під землю.
По закінченню робіт проведено ремонт доріг, якими рухалася будівельна техніка, благоустрій територій, озеленення.
Інна ШВИДКА
Фото – зі сторінки компанії
