Дніпропетровська область,
Нікопольський район
Сьогодні:
Понеділок, 27 Липня

Добрі та чудові історії зимові. Історія шоста: «Коли дім наповнюється святом»

Зимовий ранок подарував селу неймовірну красу. Усе навколо було вкрите пухкою сніжною ковдрою. Оленка підбігла до вікна й якусь мить стояла непорушно, споглядаючи зимовий пейзаж.

– Як гарно! – промовила вона і, посміхнувшись новому дню, побігла до матусі запитати, чи не було ще пошти.

У кімнаті солодко пахло. Аромат так і манив скуштувати тістечка, які щойно дістали з духової шафи. Тато лагодив гірлянду, щоб разом прикрасити ялинку й дім до свята. Сестричка сиділа за столом і замислено писала щось на папері.

– Мамо, не було ще поштарки?

– Доню, чесно, не помітила. Одягнися тепленько та сходи перевір.

– Я миттю!

І старша донька вибігла на подвір’я.

Сніжок рипів під ногами, а морозець злегка щипав то за ніс, то за щоки. Відкривши поштову скриньку, Олена побачила кольоровий, трішки змерзлий журнал «Малятко».

Радісно схопивши його, вона побігла до хати.

– Прийшов! – вигукнула з порога.

До неї прибігла Катруся.

– Покажи, покажи!

– Ось! Тримай!

Дівчатка заходилися гортати сторіночки, що пахли фарбою і свіжим папером.

– Будемо готувати новорічне свято? – поцікавилася Оленка.

– Авжеж! Дивись, ось і віршик – візьмемо його.

– А я вже й сценарій почала писати…

– Чудово! Приїдуть брати, ми теж їх залучимо.

Не відкладаючи нічого на потім, вони заходилися чаклувати над святом. Підготувавши все необхідне й усміхаючись, побігли до кімнати – батьки саме дістали іграшки з шафи.

– Готові? – запитав татко.

– Так!

Почалася та щаслива зимова мить, коли всі гуртом створювали красу: чіпляли сріблясті, рожеві, червоні, зелені кульки на гілочки; цукерки виблискували й пахли поміж голочок. Татусь під’єднав вогники – і красуня засяяла, наповнюючи дім затишком.

Прибравши все зайве й поглянувши ще раз на ялиночку, кожен пішов у своїх справах.

Оленка знала, що сьогодні буде казкова родинна вечеря, де пануватимуть любов і добро. Усі будуть веселі й аплодуватимуть їм, припрошуючи ще раз і ще раз розповісти вірші.

За вікном падав лапатий сніг, а на душі було так спокійно…

Тетяна ПРОКОФʼЄВА

●●●

Шановні читачі «Південної зорі», якщо Ви хочете поділитися з іншими жителями Нікопольщини добрими зимовими історіями, що дійсно трапилися у Вашому житті чи житті близьких людей, можете надіслати свої розповіді у особисті повідомлення у Фейсбуці:

https://www.facebook.com/shvydka.inna

https://www.facebook.com/profile.php?id=100006778487795

або

у Вайбері 0973672269 (Інна Швидка)

●●●

Сьогодні усім нам дуже важливо підтримувати одне одного психологічно, матеріально, фінансово, фізично, інформаційно… Як кажуть мудрі люди: «Разом ми можемо більше!».

●●●

Цей проєкт впроваджується за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах Проєкту The Ukrainian Media Fund з підтримки незалежних місцевих медіа в Україні.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *