Дніпропетровська область,
Нікопольський район
Сьогодні:
Понеділок, 27 Липня

30 травня – Міжнародний день фемінізму. Що ми про нього знаємо?

Перед тим, як писати цей текст, я провела невеличке бліц-опитування серед своїх знайомих – сконтактувала з 10 жінками та 10 чоловіками, які живуть в різних громадах Нікопольського району. Попросила відповісти на запитання: «Чи знаєте ви про існування Міжнародного дня фемінізму? Коли він відзначається?». Сподівалась отримати ствердні відповіді – і отримала їх. Але… Виявилось, що багато хто із жінок і чоловіків вважають, що Міжнародний день фемінізму відзначається… «мабуть, 8 березня»! Тобто, опитані мною люди просто плутають Міжнародний день фемінізму з Міжнародним днем боротьби за права жінок і міжнародний мир! А інші опитані, хоч і розуміють, що це різні свята, але назвати дату Міжнародного дня фемінізму так і не змогли. Скажу відверто, я сама до того, як минулого року почала писати на гендерну тематику, нічого не знала про Міжнародний день фемінізму. Та й сьогодні знаю про нього небагато. Тож, шановні читачі та читачки «Південної зорі», спробуємо разом розібратися, що то за день такий, як і коли його у світі відзначають.

Де шукати інформацію з цього питання? В Інтернеті, де ж іще.

Центр гендерної культури (https://www.genderculturecentre.org/30-travnya-mizhnarodniy-den-feminizmu/) у 2023 році писав: «Наприкінці травня у світі відзначається Міжнародний день фемінізму. Багаторічна традиція підтримки заходів щороку шириться країнами. І це свідчить про те, що фемінізм є рухом, ідеї якого не втрачають актуальності…».

У цей день Центр гендерної культури звертається до всіх, хто підтримує феміністичні ідеї, з закликом бути активними, натхненними та продовжувати боротьбу за рівні права жінок та дівчат в Україні та світі. Враховуючи виклики нашого воєнного сьогодення, Центр гендерної культури акцентує увагу на важливій ролі українського жіночого руху: «Можна побачити  багато прикладів діяльності українського жіноцтва на ниві волонтерства та захисту. Потужну роль взяли на себе жіночі громадські організації, які з перших днів війни допомагають українкам та українцям у вирішенні різноманітних гуманітарних проблем».

●●●

Готуючи цю статтю, побачила кілька публікацій щодо суперечливого ставлення до дати відзначення Міжнародного дня фемінізму. Наприклад, ресурс «Гендер в деталях» пропонує відзначати в Україні День фемінізму 8 червня – в день народження Наталії Кобринської, яка вважається ініціаторкою та засновницею українського жіночого руху («Південна зоря» писала про цю видатну громадську діячку у березні 2024 року у статті «140 років українського жіночого руху – історія, яку треба знати!»). Як на мою думку, Наталія Кобринська та український жіночий рух варті того, щоб на їхню честь була встановлена в Україні окрема знаменна дата.

Але Міжнародний день фемінізму варто відзначати таки 30 травня. Урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко саме цю дату вважає доречною, про що написала у Фейсбуці у 2019 році: «30 травня – Міжнародний день фемінізму! Фемінізм – суспільний рух, теорія, ідеологія, яка базується на визнанні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків! Оскільки протягом століть жінки не мали прав на освіту, спадкування, професії, вільний вибір подружжя, права голосу та інших, вони хотіли мати такі самі права, які мали чоловіки! Свої імена і життя в історію фемінізму вписали Крістина де Пізан, Олімпія де Гуж, Мері Уоллстоункрафт, Джон Стюарт Міль, Наталя Кобринська, Ольга Кобилянська, Софія Русова, Сімона де Бовуар, Беті Фрідан, Майкл Кіммель, Соломія Павличко, Майкл Кауфман та багато-багато інших чоловіків та жінок! Вітаю всіх жінок і чоловіків, які розуміють і підтримують принципи рівних прав та можливостей!».

●●●

Чому варто відзначати Міжнародний день фемінізму? Насамперед, тому, що саме завдяки феміністичному руху сучасні жінки у цивілізованих та демократичних країнах мають рівні права з чоловіками. Це означає, що жінки можуть навчатися в університетах, займатися спортом та мандрувати, голосувати на виборах, обіймати керівні посади, отримувати спадок, мати рахунки у банках та професійно реалізовуватися тощо. Тільки вдумайтеся: про те, що сьогодні здається нам звичайним, ще 100-150 років тому (а у деяких країнах сучасного світу і зараз!) жінки могли лише мріяти!

На жаль, з власного життєвого досвіду доводиться визнати, що і сьогодні в українському суспільстві є чимало людей (і жінок, і чоловіків, але чоловіків, мабуть, таки більше), які негативно реагують на саме слово «фемінізм». (Чому це відбувається? Думаю, це могло б стати темою для окремих соціологічних досліджень вірогідно, вони проводилися, але мені знайти такі дані не вдалося).

Як розповіла у своєму інтерв’ю (https://www.amnesty.org.ua/10-zapytan-pro-feminizm-iz-tamaroyu-marczenyuk/) у березні 2020 року кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія», авторка книги «Чому не варто боятися фемінізму» Тамара Марценюк, далеко не усі сприймають фемінізм. Але це можна здолати.

Тамара Марценюк ділиться практичним досвідом: «Аби пояснити аудиторії, що таке фемінізм, я зазвичай проводжу таку вправу. Прошу підняти руку тих, які підтримують ідею рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків. Як правило, більшість піднімають руку. Тоді посміхаюся і відповідаю: «Я вас вітаю, ви – феміністки і феміністи». Дехто у результаті досить збентежені, бо не розуміють, як так може бути, що явище фемінізм має таке досить просте пояснення, пов’язане, передусім, із справедливістю для усіх людей незалежно від статі».

●●●

Трошки теорії і історії фемінізму у світі. Коротко, буквально у тезисному порядку, поділюсь знайденою на просторах Всесвітньої мережі (звичайно, обирала ресурси, що, на мій погляд, заслуговують на довіру) та узагальненою інформацією:

  • сам термін «фемінізм» походить від слова «femina» – «жінка» і буквально означає «жіночий напрямок»: феміністки та феміністи вважають, що цінність чоловіків і жінок однакова, тож економічні, політичні, соціальні та юридичні права жінок мають бути такими ж, як у чоловіків; загалом фемінізм – це і філософія, і суспільний рух за рівні права жінок.
  • у світовій історії жіночого руху та фемінізму багато хто виділяє три «хвилі», які відчутно вплинули саме на формування сучасних уявлень щодо гендерних відносин;
  • періодом «першої хвилі» фемінізму вважають середину XIX – першу половину ХХ ст., найяскравішими представницями були суфражистки – учасниці руху за отримання жінками права голосувати та бути обраними, права власності для заміжніх;
  • під «другою хвилею» розуміють ідеї та дії, пов’язані з жіночим визвольним рухом, який почав розвиватися з 1960-х років і виступив за юридичну та соціальну рівність жінок і чоловіків; у фокусі уваги – соціальні та особисті права: боротьба з сексуальним та домашнім насильством, право на контроль вагітності, рівна оплата праці, опір подвійним стандартам щодо жінок;
  • «третя хвиля» стала продовженням «другої хвилі», вона тривала з 1975 по 2012 роки, у 1980-1990-і роки збіглася за часом з розвитком власне гендерного підходу; для нових гендерних досліджень характерно вивчення різних сфер людського життя, де зберігається нерівність між статями – релігії, шлюбних відносин, сексуального і домашнього насильства, сексуальності, роботи, де є дискримінація у зарплатах (на середньостатистичному рівні), розподілу домашніх обов’язків і обов’язків по догляду за дітьми та їх вихованню;
  • зараз, на думку деяких фахівчинь та фахівців, триває «четрверта хвиля»;
  • в Україні жіночий рух, нагадаю, має свою 140-річну історію. Хоча у радянські часи фемінізм класифікувався як буржуазна ідеологія (антирадянська і контрреволюційна), після здобуття Україною незалежності у 1991 році феміністський рух відродився і наразі активно розвивається.

Чи є актуальною боротьба за рівність прав жінок і чоловіків у сучасному світі? Факти переконують, що так.

Попри те, що в останні десятиліття людство досягло значного поступу у боротьбі з сексизмом (тобто, дискримінацією за ознакою статі) та зробило вагомі кроки на шляху до досягнення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, масштаби гендерної нерівності у світі вражають. За даними Програми розвитку ООН, жінки становлять абсолютну більшість найбідніших людей світу та 75% неписьменних людей у світі, в середньому отримують на 30-40% нижчу платню, аніж чоловіки; жінки становлять абсолютну більшість жертв домашнього насильства.

Отже, членам та членкиням феміністичного руху в світі ще працювати та працювати…

●●●

Війна стала для України часом випробувань та нових реалій у нашому житті. Сьогодні очевидним є той факт, що у складних умовах воєнного часу українські жінки можуть захищати свою Батьківщину у лавах ЗСУ, активно волонтерити, виконувати ту роботу, яка традиційно вважалася прерогативою чоловіків (працювати трактористками, комбайнерками, шахтарками), а також успішно керувати територіальними громадами та підприємствами (у Нікопольському районі це ще раз довели Тамара Литовченко, Валентина Мостика, Олена Крайнік, Тамара Скорук та інші).

Саме життя сьогодні доволі жорстко ламає застарілі гендерні стереотипи та вимагає рівності прав та можливостей жінок та чоловіків. Це – вимога часу. Бо тільки усі разом, єдиною командою, ми зможемо вистояти та перемогти.

Інна ШВИДКА

Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом

Ілюстрація з відкритих Інтернет-джерел

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *