Є постаті в українській історії, які варті значно більшої уваги та поваги, ніж поки що отримують. Сьогодні, 29 червня 2024 року, виповнюється 175 років з дня народження Олени Пчілки – видатної української діячки, соратниці Наталії Кобринської, яка була засновницею українського жіночого руху.
Готуючи цю публікацію, я традиційно провела невеличке бліц-опитування серед знайомих жителів та жительок Нікопольщини. Запитувала, що вони знають про Олену Пчілку. Більшість сказали, що вона – мати Лесі Українки. Дехто пригадав, що Олена Пчілка писала про українські вишиванки. На жаль, були й такі, які про неї взагалі майже нічого не знали.
●●●
Олена Пчілка (псевдонім Ольги Петрівни Косач) – українська письменниця, поетеса, меценатка, перекладачка, етнографиня, громадська діячка, педагогиня-просветителька… Її першою з-поміж жіноцтва 1925 року обрали членкою-кореспонденткою Всеукраїнської академії наук.
Олена Пчілка разом з чоловіком виростили двох синів й чотири дочки, серед яких була і Леся Українка. Вплив матері на виховання та становлення особистостей дітей, розвиток таланту Лесі Українки був визначним. І вже сам по собі цей факт вартий особливої вдячності з боку усіх шанувальників та шанувальниць української літератури.
Але далеко не тільки в дітях знайшла гідну реалізацію творча, сповнена любові до України та української культури, прогресивна та яскрава Олена Пчілка.
Вона належить до когорти тих діячів і діячок, які невтомною працею в царині української культури зробили значний внесок до духовної скарбниці нашого народу. «Просимо ж не соромитися нас, бо не подоба чужатися свого рідного слова! Воно любе, як материна ласка!» – зазначала славетна Олена Пчілка.
●●●
На сайті «Жінки – це 50% успіху України» (https://50vidsotkiv.org.ua/yiyilektorij-rozmova-pro-olenu-pchilku-5-chervnya-onlajn/), анонсуючи онлайн лекцію кандидатки філологічних наук, доцентки Волинського національного університету імені Лесі Українки Тетяни Данилюк-Терещук «Жінка впертої прямолінійности: Олена Пчілка», наводяться такі дані про Олену Пчілку:
●«Материнська школа» Олени Пчілки, вибудувана на ідеї «виховання українця зі сповитку», пройшла апробацію на шістьох власних дітях. Для багатьох вона стала «хрещеною матір’ю» в літературі.
●Коли 1886 року Олена Пчілка отримала від Наталії Кобринської пропозицію об’єднати зусилля довкола видання, де з-поміж авторів будуть самі жінки, впевнено відповіла, що готова прислужитися і творчо, і матеріально. Ті, хто були посвячені у її правила і традиції, навіть через десятиліття щиро звірялися Ользі Косач у своїй любові й повазі.
●Були й ті, кого вона напружувала і дратувала своїм вишуканим українським убранням і «кованими» словами, книжками для дітей і оповіданнями про жінок-сучасниць, жартівливими водевілями та історичними драмами, часописами, на сторінках яких тактовно дискутували й несамовито сварилися, захищаючи українське.
●Її не любили за безкомпромісну вдачу, насміхалися з «народництва» і сентиментів до фольклору, писали доноси й арештовували. У радянські часи про неї згадувалося принагідно і зазвичай у протиставленні до імені Лесі Українки.
Олена Пчілка – важлива постать у українському жіночому русі, одна з перших українських феміністок.
«Південна зоря» вже писала у публікації «140 років українського жіночого руху – історія, яку треба знати!» (https://pivdenka.com.ua/kultura/140-rokiv-ukrayinskogo-zhinochogo-ruhu-istoriya-yaku-treba-znaty/), що основоположниця цього руху Наталія Кобринська прагнула об’єднати творчі зусилля жінок. З цією метою в червні 1887 року з ініціативи Наталії Кобринської та за участі Олени Пчілки у Львові вийшов об’ємний альманах під назвою «Перший Вінок». В альманасі було надруковано 49 прозових, поетичних та публіцистичних творів сімнадцяти письменниць з усіх теренів України (Ганни Барвінок, Чайки Дніпрової, Уляни Кравченко, Анни Павлик, Олени Пчілки, Михайлини Рошкевич, Софії Окуневської, Ольги Франко, Лесі Українки, Людмили Старицької, Олени Грицай, Клементини Попович, Олесі Бажанської та ін.). Твори та ідеї визначних українських письменниць стали рушійною силою в розвитку жіночого руху.
Вихід феміністського альманаху «Перший вінок» став знаковою подією. Це була заявка на право жінок говорити власним голосом, відкрито ділитися своєю творчістю.
●●●
Відомо, що Олена Пчілка збирала і досліджувала багатство народної орнаментики.
Дбаючи про збереження української культури та народних традицій, у 1876 році вона видала книжку «Український народний орнамент». Видання вражало: «Передмова» плюс 31 таблиця узорів, ретельні коментарі до кожного з них; 298 зразків вишивок на 26 таблицях; шість типів тканини і п’ять зразків прикрас на 27-й, додатковій таблиці; плюс вісім зразків орнаментів на килимах і 23 візерунки на писанках. Зразки впорядковані за способом шиття, техніками виконання. Ця книжка і досі має велику цінність.
●●●
Олена Пчілка була віддана українській культурі та здатна заради неї на сміливі дії. Так, у 1920 році на урочистостях до дня народження Тараса Шевченка вона огорнула його погруддя національним прапором, а за кілька місяців виступила на конференції з критикою дій окупаційної влади – і тоді ж була заарештована чекістами. За недовгий час арешту будинок і всі особисті речі 70-річної жінки – від сімейних фото до одягу – в Гадячі націоналізували. Олена Пчілка мусила перебратися до меншої дочки в Могилів-Подільський.
У 1921 р. повернулася до Києва, де їй було запропоновано в 1924 р. роботу в Академії Наук України, а в 1925 р. письменницю було обрано членкою-кореспонденткою Академії Наук України.
Вона займалася етнографічними розвідками, писала спогади. Чекісти не давали їй і тут спокою. Обшук у сфабрикованій справі «Спілки визволення України» Олена Пчілка пережила вже 80-річною на своїй останній квартирі на Татарці. Утім, тяжкохвора жінка не могла вже ані звестися, ані «следовать за агентами».
Олена Пчілка була активною громадською діячкою, вона боролася за майбутнє відродження національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною українською мовою.
Як на мене, її ідеї, її діяльність дуже актуальні в реаліях нашого непростого сьогодення та активної боротьби за незалежність, свободу і культурну самобутність України.
●●●
Жіночі імена, на жаль, ще не дуже часто зустрічаються у назвах вулиць населених пунктів Нікопольщини. Але ім’я Олени Пчілки серед назв вулиць Нікополя присутнє – на честь неї в процесі декомунізації та дерусифікації у місті перейменували одну з вулиць.
Це тішить: у Нікополі стає більше вулиць, які перейменували на честь видатних українських жінок. Сподіваюсь, що у інших територіальних громадах ця тенденція збережеться.
Інна ШВИДКА
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
