Як ставляться до новорічних свят чоловіки та жінки? В чому різниця їх сприйняття, думок, планів і дій? Спробуємо у цьому розібратися.
●●●
Повернемося подумки у минуле – років на 20-25 назад. Вранці суботнього дня в одному файному будиночку у селі неподалік міста прокидається родина: мама, тато і синочок. Звичайно, найпершим у родині прокидається Івасик, хлопчик чотирьох років з великими блакитними оченятами та золотими кучериками. І прямо до ялинки, яку ось тільки вчора встановили.
За ялинкою татко їздив у місто та привіз у горщику, і пояснив малому, що навесні вони її посадять у дворику, щоб росла на радість усім. Зрубувати ялинку, вчив татко Івасика, не слід, берегти потрібно таку красу.
Малий чимдуж побіг до ялинки з чітко визначеною метою – за подарунком, який мав покласти Дід Мороз. Не знайшовши там нічого (адже до Новий рік ще не настав), він кинувся у спальню до батьків з криками: «Де ж мій подарунок?». Батьки, посміхаючись, пояснили, що свято вже скоро, необхідно трішки зачекати…
А Івась усе хвилювався, йому ж так кортіло погратися новим літачком на радіокеруванні! Довелось татку пообіцяти сину, що дозволить погратися на вулиці з вівчаркою Десс, подресирувати її.
Поволі родина прокинулася та перейшла до активної діяльності. Івасик підбіг до вікна, а там – о!, чудо! – повно снігу (він випав вночі, і тепер радував око і дорослих, і дітей). Ура! Ура! Будинком підтюпцем носиться малюк, тягне комбінезон, шапку, рукавички!
«Та зачекай-но, а кашку з молочком та хлібчика з сирком?» – мама до нього. Неохоче, але малюк пішов за стіл. Родина снідала, поволі розмовляла, планувала свій день. Так, на мамі – обід та вечеря, прибирання, з синочком віршик та пісеньку повчити, шопінг, щоб купити подарунки, а собі – плаття на новорічне свято, а ще ж манікюр, та зачіску оновити… На татові – сніг прибрати, ліхтарики полагодити, маму профінансувати, з Івасиком на прогулянку сходити (обіцяв же ж!, та й самому ж татові кортить (але про це -нікому!) на лід до річки, та по сніжку з гірки… А ще подивитись футбол з кумом ввечері, відпочити…. А опісля, коли Івасик вже спатиме – протестувати літачок, який на подарунок синочку під ялинку дружина сьогодні купить…
Мама забігала по кухні: і обід готує, і на вечір, і продумує святкове меню, і прибирає в будинку. Івасик тут біля неї віршик вчить, пісеньку разом співають на всю кухню, аж дзенькіт йде, малий в такт ще й підтанцьовує. Тато – сніг прибирає.
Мама з воріт з подругою, тато – з Івасиком санчата достають, Десс запрягають і на річку прямують з кумом та його донькою рочків п’яти. Погодка – чудо! Сніжок пухкий, на сонечку виблискує, аж дивитися боляче, під ногами потріскує, морозець невеличкий… Давно такої краси не було!
Двоє тат влаштували перегони: одні санчата з Івасиком – тягне вівчарка, а дівчинку везе татко. Хто перший до річки? Ой і сміху було! Сусіди повиходити, ставки почали робити…
А вони по вулиці так кумедно біжать, діти дзвінко сміються, сусіди вболівають, а наші «конячки» наввипередки, пробуксовують по ще невтоптаному сніжку…
А сніг ще зривається, сніжинки вії вкривають, одяг… Здається сніговички біжать, сніговичків везуть… Ну, щоб нікого не ображати, вирішили визнати нічию. От сміху було і для дітей, і татам, і сусідам!
Через півгодини з гірки на річку скочувалася майже вся вулиця. Вікових перешкод не було. Накаталися, сніговичка зліпили, фортецю збудували, у сніжки «навоювалися», заморилися. Щоки «пашать», навіть животи від сміху аж болять. Додому на санчатах вже сніговичка везли Десс, щасливі Івасик і тато!
●●●
Мама у цей час нігтики прикрасила, зачіску зробила і проходжає в універмазі з подругою, яку запросила, ну так, для погляду з боку.
«Літачка для чоловіка і сина купила, бабусям і дідусям – купила, хрещеним – також… Тепер собі – гарну-прегарну сукню», – таким думкам жіночка навіть посміхнулася.
Так вони з подругою проходять чоловічий відділ, а за ним, ось воно… сукня прямо на неї дивиться! Молодичка замріялася, зупинилася напроти чоловічого відділу, аж ось прямо напроти неї – манекен заворушився… Вона – в крик, «манекен» – в крик, у подруги пакети з рук попадали. Продавчині з інших відділів збіглися, покупці застигли на місцях… Це продовжувалося декілька секунд, а для жінки, наче в уповільненому кадрі… Потім ще на декілька секунд запанувала тиша, а далі, як вибух – сміх!
Сміявся ввесь поверх універмагу, у героїнь – сльози по щоках, аж в жар! А власник чоловічого відділу підійшов до жінки, яку так налякав, поцілував їй ручку та вибачився! Після такої сцени наші молодички вже були «свої» серед власників відділів. Продавчиня з сусідньої крамнички, ще сміючись, запросила їх до себе і запропонувала саме те плаття, про яке мріяла жіночка.
Сукня підійшла, наче шита для героїні, і власниця запевнила: «Сукня краще виглядає на Вас, ніж на манекені». А ще продавчиня зробила велику знижку, дякуючи за комедію та веселий сміх. Чи не диво?!
Жінки поверталися додому веселі, задоволені, і щораз, згадуючи вираз обличчя «манекена», сміялися до сліз.
Вдома ці новорічні історії переказувалися ще багато разів, звеселяючи гостей та знайомих.
●●●
І наостанок. Думаю, сприйняття світу чоловіком і жінкою хоч і різні, але разом є основою гармонії, на якій тримається наше життя. А дитяче світосприйняття – то окрема історія, часто дуже схожа на казку.
Сніжана ЗАГВОЗДІНА
●●●
Шановні читачі «Південної зорі», якщо Ви хочете поділитися з іншими жителями Нікопольщини добрими зимовими історіями, що дійсно трапилися у Вашому житті чи житті близьких людей, можете надіслати свої розповіді у особисті повідомлення у Фейсбуці:
https://www.facebook.com/shvydka.inna
https://www.facebook.com/profile.php?id=100006778487795
або
у Вайбері 0973672269 (Інна Швидка)
●●●
Сьогодні усім нам дуже важливо підтримувати одне одного психологічно, матеріально, фінансово, фізично, інформаційно… Як кажуть мудрі люди: «Разом ми можемо більше!».
●●●
Цей проєкт впроваджується за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах Проєкту The Ukrainian Media Fund з підтримки незалежних місцевих медіа в Україні.
