Чи помічали ви колись у своєму житті невипадкові випадковості? Моменти, які зовні виглядають як простий збіг, але всередині відгукуються глибоким внутрішнім «так» – тихим, але точним.
Невипадкові випадковості не заявляють про себе голосно. Вони не потребують доказів і не просять віри. Вони приходять тихо – тоді, коли внутрішня увага загострюється. Вони просто трапляються – у потрібний час, у потрібному місці. Їх можна не помітити, а можна прийняти як запрошення: побачити, усвідомити й осмислити.
Цікаво, що для цього не потрібно нічого надзвичайного. Існують прості вправи з концентрації уваги, які навчають не вигадувати сенси, а помічати те, що вже є. Коли ти не намагаєшся керувати подіями, а вчишся бути свідком – життя починає говорити з тобою мовою знаків.
Одна з таких невипадкових випадковостей сталася зі мною багато років тому. У 1997 році я навчався в Інституті нетрадиційної медицини. Я жив тоді в Одесі, а сам інститут знаходився в Києві. Однією з абревіатур цього інституту була назва «Астіка». Ректором інституту був Павло Васильович Старих, духовне ім’я – Шрі Свамі Бодхі Таліб.
Після завершення навчання і складання іспиту я перебував у стані глибокого натхнення. З цим відчуттям я повернувся до Одеси.
Одного дня, йдучи вулицею, я був занурений у тиху внутрішню молитву. І звернувся до Бога, до Вищих Сил із простими словами: «Якщо моя зустріч з цією людиною була не випадковою, якщо це справді має сенс – дайте мені знак…».
І в ту ж мить подув вітер. З кущів, що росли поруч, раптом вилетіла паперова етикетка й упала просто переді мною. На ній був напис – «Астіка». Я зупинився. Без подиву, без ейфорії, без потреби щось комусь доводити. Просто з внутрішнім відчуттям ясності.
Для мене це була і залишається дуже точна, тиха й особиста невипадкова випадковість. Я не роблю з цього культу. І не шукаю знаків у кожному русі вітру. Але я точно знаю: такі моменти трапляються тоді, коли ми здатні їх побачити, коли Сердце відкрито.
Спостерігайте невипадкові випадковості!
Але пам’ятайте: між лінню та фанатизмом завжди є середній шлях – шлях Серця!
●●●
Вітаю з Новим 2026 роком! Нехай цей рік принесе кожному з нас мирне небо – не лише над головою, а й у Серці.
Нехай у щоднях буде спокій, що лікує, здоров’я, яке підтримує, і натхнення, що веде вперед. Бажаю вам сили йти далі – без поспіху, але з гідністю; з довірою до життя і з радістю в кожному кроці. Хай кожен ранок дарує відчуття: хочеться жити, любити і творити! Нехай усе важке стає легшим, а все складне – зрозумілішим! Нехай у вас буде внутрішня незламність і тихе, світле сяйво всередині, яке не гасне навіть у непрості часи.
Хай 2026 рік відкриє нові можливості, принесе добрі зустрічі, теплі слова й події, які наповнюють серце вдячністю і вірою в майбутнє! З Новим роком – роком миру, світла і живої надії!
Сергій БУКАЦЕЛА, Харсаран Сінгх Кхалса
●●●
Шановні читачі «Південної зорі», якщо Ви хочете поділитися з іншими жителями Нікопольщини добрими зимовими історіями, що дійсно трапилися у Вашому житті чи житті близьких людей, можете надіслати свої розповіді у особисті повідомлення у Фейсбуці:
https://www.facebook.com/shvydka.inna
https://www.facebook.com/profile.php?id=100006778487795
або
у Вайбері 0973672269 (Інна Швидка)
●●●
Сьогодні усім нам дуже важливо підтримувати одне одного психологічно, матеріально, фінансово, фізично, інформаційно… Як кажуть мудрі люди: «Разом ми можемо більше!».
●●●
Цей проєкт впроваджується за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах Проєкту The Ukrainian Media Fund з підтримки незалежних місцевих медіа в Україні.
