У ці святкові дні ми прагнемо взяти з собою у майбутнє найкраще з минулих років. Зокрема, згадуємо доленосні події, щасливі збіги обставин, невипадкові випадковості, які трапилися під час зимових свят та по-доброму вплинули на наше життя чи життя наших близьких, знайомих. Саме такими добрими та чудовими історіями і хочемо поділитися.
● ● ●
Отже – історія перша, з сумним початком та щасливим кінцем, яка трапилася на Нікопольщині у невеличкому, досить сучасному селі з такою собі звичайною жіночкою 40 років на ім’я Ірина (ім’я з етичних міркувань змінено). Мала вона чоловіка та трьох синів-погодків, які росли дуже спритними. Старший навчався у спортивній школі та подавав великі надії у футболі, не відставав від нього і молодшенький, а середній – займав перші місця зі скелелазіння.
Чоловік Ірини, як зараз кажуть, працював на себе, мав умілі руки. Ірина працювала мамою та ще й приторговувала речами, лікарськими засобами на травах, допомагаючи таким чином людям, виконувала фізичну роботу у знайомих, які просили її допомогти на городі чи в хаті. Для сусідів, школи – це була добропорядна родина.
Але не все так просто, як здавалося на перший погляд. Ніхто не знав, що відбувалося з Іриною за дверима будинку, яке в неї було дитинство, як важко було справлятися з постійними нестачами та життям упроголодь, як чоловік її, нібито і ходив на роботу, але грошей не приносив. Як вона сама собі заробляла на одне плаття та одні дешевенькі чоботи… А хлопці ж як швидко ростуть, взуття та одяг горять на них, бо ж – шустрячки. Нелегко прийшлося ще і тому, що свекруха незлюбила та цькувала майже не щодня. Чоловік любив випити та ще й образити гострим словом.
Але молодиця не жалілася нікому, завжди посміхалася і щебетала, як пташечка, багато читала як змінити власне життя, як налагодити родинний затишок та покращити стосунки з чоловіком. Але її зусилля були марними, чоловік не хотів змін на краще, його все влаштовувало.
І якось чахнути почала Ірина: вона і так маленька та тендітна, а то ще стрункіша ставала і якась «без сил». Лікарі поставила страшний діагноз – рак. Жіночка не могла прийти до тями. Вона не розуміла, як тепер бути, що станеться з її хлопчиками. Вона прекрасно розуміла, що її діти не потрібні нікому, крім неї, хоч і мають тата. А як же всі мрії колись стати щасливою, побачити малих – чемпіонами? Як це – її може не стати? А за що лікуватися? Адже грошей навіть на продукти не вистачає. Сусіди інколи допомагають: хто картоплею, хто – іншою городиною… Чоловік також сказав, що грошей у нього немає, та й словом не підтримав… Глухий кут. Що робити, Ірина не знала, але надію не втрачала. Така от, здавалося б, звичайна історія для деяких жіночих доль.
Але жінка не здавалася, крізь сльози, ридання вона просила дива… І дива почали відбуватися майже не щодня. Напередодні Дня Святого Миколая друзі з власної ініціативи оголосили про збір коштів на обстеження, операцію та реабілітацію. Ірина пройшла обстеження в районній, а потім в обласній лікарні. Діагноз підтверджувався, необхідна була операція та курс хіміотерапії. Нова хвиля безвиході накрила Ірину. Вона точно розуміла, що «хімію» не витримає зі своєю вагою у 45 кілограмів. Одна зі знайомих, яку жінка зустріла на свій День народження, порадила звернутися до лікаря у Кривому Розі. Ірина вхопилася за соломинку і вже наступного дня поїхала до міста на прийом.
Повернулася вона у доброму гуморі, адже лікар сказав, що можна спробувати без «хімії». Але сума на операцію була непід’ємною. Друзі продовжували збір коштів, і вже до Різдва гроші були на рахунку. Це, звичайно, була радість крізь гіркі сльози. Ірина була вдячна за те, що вона зрозуміла, які надійні та щирі друзі її оточують, в неї з’явилася реальна впевненість у тому, що вона переможе, буде здорова. Тільки от чоловік так і залишився байдужим.
До Водохреща жінку прооперували, і завдяки лікарю, як-то кажуть «від Бога», вже за два тижні Ірина була вдома. За цей час чоловік ні разу не відвідав дружину, не переказав грошей, а лише декілька разів зателефонував, та й то – зі скандалами про «неслухняність» хлопців. Що відбувалося в душі Ірини, як їй було тяжко усвідомлювати, що вона всі ці 13 років жила з чужою людиною…
Уже виходячи з лікарні, жінка усвідомлювала, що шлюбу кінець, вона подає на розлучення. Але ще не всі маски зірвала доля. Не встигла Ірина повернутися – нова неприємність: свекруха почала виставляти її з дому, та ще й з дітьми, у зиму, у мороз… Куди йти? Ні житла, ні здоров’я, щоб працювати, ні підтримки від родини, яка ж мала б допомогти…
Де тільки в Ірини знайшлися сили пробачити рідню? Але вона без дорікань прийняла все, як є.
І знову диво – зателефонувала подруга і запропонувала житло: хоч і орендувати, але лише за послуги. Жінка мовчки зібрала речі та поїхала геть. Вона відчувала полегшення. Поряд залишалися друзі, знайомі, які пройшли з нею цей шлях і підтримували.
Жінка продовжувала молитися, дякувати за своє зцілення, за сили для подолання таких складних випробувань. Вона майже цілодобово працювала над собою, над зміною власної свідомості заради Життя, заради себе і своїх дітей.
І сталося ще одне диво! Ірина сьогодні – закохана і кохана! Чоловік, який прийшов у її життя, не лише дозволив їй відчути себе жінкою: гарною, жіночною, неймовірно сильною при своїй слабкості та вразливості, але й взяв на себе турботу про хлопців.
Ірина почала оживати, розквітати, набиратися сил. Велика сила Кохання, Віри та Надії, підтримка друзів, знайомих допомогли жінці перейти у зовсім інше життя – життя, в якому вона здорова і щаслива.
Сніжана ЗАГВОЗДІНА
● ● ●
Шановні читачі «Південної зорі», якщо Ви хочете поділитися з іншими жителями Нікопольщини добрими зимовими історіями, що дійсно трапилися у Вашому житті чи житті близьких людей, можете надіслати свої розповіді у особисті повідомлення у Фейсбуці:
https://www.facebook.com/shvydka.inna
https://www.facebook.com/profile.php?id=100006778487795
або
у Вайбері 0973672269 (Інна Швидка)
● ● ●
Сьогодні усім нам дуже важливо підтримувати одне одного психологічно, матеріально, фінансово, фізично, інформаційно… Як кажуть мудрі люди: «Разом ми можемо більше!».
● ● ●
Цей проєкт впроваджується за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах Проєкту The Ukrainian Media Fund з підтримки незалежних місцевих медіа в Україні.
