Прочитавши заголовок статті, уважні читачі та читачки газети «Південна зоря» скажуть: «Як це немає почесних громадянок міста? Точно пам’ятаємо, що у Нікополі є кілька жінок, яким це звання свого часу було присвоєне!». Дійсно, у Нікополі є жінки, яких за особливі заслуги відзначила міська рада. Але як «почесного громадянина», а не громадянку!
●●●
У Статуті територіальної громади міста Нікополя, який міська рада затвердила 22 грудня 2017 року, сказано, що: «В залежності від заслуг перед містом та відповідно до Положення про міські нагороди згідно з розпорядженням Нікопольського міського голови або за рішенням Нікопольської міської ради житель міста, громадянин України або іншої держави може бути нагородженим однією або кількома з наступних відзнак:
1) Почесна відзнака «Честь і Слава»;
2) звання «Почесний громадянин міста Нікополя»;
3) нагрудний знак «За заслуги перед містом»;
4) Почесна Грамота Нікопольського міського голови;
5) Подяка Нікопольського міського голови».
Тобто, варіантів звання для жінок просто не передбачено. І в самому формулюванні розпорядження йдеться про жителІВ міста і громадяН України.
●●●
Мені не вдалося знайти будь-які офіційні дані щодо того, чи існують десь в Україні варіанти звання «Почесний громадянин міста»/«Почесна громадянка міста». На сайтах Дніпра, Львова, Києва, Одеси, інших міст розміщена інформація про присвоєння звання «Почесний громадянин» і чоловікам, і жінкам.
Схоже, питань щодо гендерної чутливості при встановленні назви цього почесного звання свого часу не виникло.
●●●
Щоб отримати більше інформації про почесних громадян та громадянок міста Нікополя, вирішила зайти до нашого краєзнавчого музею… А він, виявляється, призупинив свою роботу до Перемоги! Реалії воєнного сьогодення даються взнаки!
Добре, що знайшла телефон відомого нікопольського краєзнавця, кандидата історичних наук Мирослава Жуковського. Зателефонувала. Мирослав Петрович одразу поділився потрібною інформацією (просто дивуюся його енциклопедичним знанням!):
– Жінок, яким присвоєне звання «Почесний громадянин міста Нікополя», у нас всього п’ять: Олена Антонова, Лідія Ануфрієва (Дядик), Марія Зель, Ніна Кириченко, Олена Черкун. Свого часу я підготував інформацію про всіх почесних громадян міста Нікополя до 2016 року. Вона є на сайті міста і на сайті краєзнавчого музею.
Враховуючи, що ворог останнім часом інтенсивно обстрілює Нікополь, а Мирослав Жуковський живе у зоні, яка сильно потерпає від цих обстрілів, розмовляти довго з істриком-краєзнавцем Нікопольщини ми не змогли (саме був обстріл). Домовились згодом продовжити цю тему.
А я пішла на сайт міськради. Інформації про почесних громадян та громадянок не знайшла. А на сайті музею – дійсно, є такий розділ.
●●●
Тож знайомимося з почесними громадянками міста:
– Антонова Олена Анатоліївна, 1972 року народження, неодноразова переможиця та призерка Чемпіонатів та Кубків Європи з легкої атлетики, майстриня спорту міжнародного класу, 25-кратна чемпіонка України з метання диску, учасниця XXVI, XXVII, XXVIII, XXIX Олімпійських ігор, срібна призерка Олімпійських ігор в Пекіні 2008 року, Заслужена майстриня спорту України з легкої атлетики; звання «Почесний громадянин міста Нікополя» присвоєне у 2008 році «за видатні багаторазові спортивні досягнення в національних та міжнародних змаганнях, здобуття другого місця і срібної медалі на XXIX Олімпійських іграх 2008 року в м. Пекіні, піднесення авторитету міста та України на державному та міжнародному рівнях»;
– Ануфрієва (дівоче прізвище Дядик) Лідія Олексіївна, 1926 року народження, у 1944 році 7-8 лютого надавала допомогу бійцям і командирам Українського фронту під час їх переправи через річку Дніпро для визволення Нікополя, ветеранка педагогічної праці, була головою квартального комітету; звання «Почесний громадянин міста Нікополя» присвоєне у 1996 році «за відвагу і мужність, проявлену в боротьбі за визволення міста Нікополя від німецько-фашистських загарбників, за активну участь у патріотичному вихованні молоді, за розвиток ініціативи і самоорганізації населення за місцем проживання з метою благоустрою рідного міста»;
– Зель Марія Олексіївна, 1939 року народження, вчителька-методистка вищої категорії, відмінниця народної освіти УРСР, відмінниця освіти України, за роки педагогічної діяльності підготувала десятки переможців ІІ, ІІІ, ІV етапів Всеукраїнських олімпіад з правознавства та історії; звання «Почесний громадянин міста Нікополя» присвоєне у 2005 році «за ефективну і сумлінну багаторічну працю, вагомий внесок у виховання молоді, активну громадянську позицію, високий авторитет серед громадськості міста»;
– Кириченко Ніна Олександрівна, 1930 року народження, працювала вчителькою української мови та літератури, заступницею директора з навчально-виховної роботи, була удостоєна звання Героя соціалістичної праці, медалями та орденами, неодноразово обиралась депутаткою Нікопольської міськради, Всесоюзних з’їздів вчителів, конференцій ветеранів; звання «Почесний громадянин міста Нікополя» присвоєне «за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у справу навчання і виховання підростаючого покоління, активну громадянську позицію, високий авторитет серед громадськості міста»;
– Черкун Олена Андріївна, 1925 року народження, під час Другої світової війни була ув’язнена у нацистських концтаборах, у 1991 році очолила Нікопольську міську організацію в’язнів – жертв нацизму, ветеранка праці Південнотрубного заводу, удостоєна державних нагород; звання «Почесний громадянин міста Нікополя» присвоєне «за ефективну і сумлінну багаторічну працю, вагомий особистий внесок в розвиток ветеранського руху, реалізацію соціальних програм щодо жертв нацистських переслідувань, активну громадську позицію, високий авторитет серед громадськості міста».
●●●
Мова завжди відображає реалії та тенденції суспільного життя у певний час. Те, що було звичним та не викликало питань ще десять років тому (чи навіть менше!), сьогодні може вже потребувати певної корекції. В офіційно-діловому стилі мовлення в Україні поки що граматичний рід назв осіб за званням, професією, посадою, частіше, ніж в інших стилях, вживається лише у чоловічому роді. Фемінітиви тут поки що не використовуються.
Гендерна експертка, професорка кафедри політології та публічного управління ВНУ імені Лесі Українки Оксана Ярош зазначає, що рішення про відзнаки приймають ті, хто входить у відповідну комісію. Тож «дуже важливо, щоб у цих комісіях були люди, які мають гендерну оптику і розуміють, що внесок у розвиток країни робили не лише чоловіки, а й жінки».
Щодо фемінітивів, вони мають не менш важливе значення для видимості жінок, як і сама присутність жінок в історії чи в різних сферах життя суспільства сьогодні. «Жінки складають більше половини населення України, вони забезпечують її успіх, тому і мають бути належно поціновані», – переконана експертка.
Для нашого часу характерні швидкі зміни. Офіційні особи вже використовують у своїх виступах, зверненнях, у документах фрази «ветерани та ветеранки», «захисники та захисниці».
Згідно з Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 1574 від 18.08.2020, до класифікатора професій внесено зміни, відповідно до яких за бажанням людини в кадровій документації її посаду можна вказувати в жіночому роді (це і є фемінітиви).
Тож, сподіваюсь, скоро з’являться в Україні поряд з почесними громадянами й почесні громадянки міст.
Інна ШВИДКА
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
